Серія лекція, 13-27 листопада, 2021. Мандрівний Docudays UA
Серія лекцій «DOCU/КЛАС: Які фільми ми дивимося?» на docuspace.org відбувалася у межах Мандрівного Docudays UA.
Загальний опис:
Це новий формат роботи нашого онлайн-кінотеатру, який допоможе заглибитися в історію документального кіно, дослідити особливості побудови наративу, специфіку відносин режисера/-ки та героя/героїні й дізнатися про сучасні тенденції в документальному кіно.
«Попри тугу за «живими» культурними подіями, є у цьому новому цифровому всесвіті безумовні переваги, як-от збільшення доступності фільмів. Але обравши до перегляду декілька разів стрічки “не свого смаку”, можна назавжди втратити інтерес до документального кіно, і не підозрюючи, скільки існує прекрасних картин, здатних вас приголомшити, — зазначає Юлія Ковеленко, програмерка Docudays UA: — Ми вирішили створити невеликий, але практичний курс лекцій, що допоможе осягнути й структурувати свої знання про розмаїття документального кіно. Три розповіді про три різні аспекти сучасної документалістики на прикладі фільмів, які можна подивитися впродовж вересня-грудня під час Мандрівного фестивалю у вашому регіоні або просто на docuspace.org. “DOCU/КЛАС: Які фільми ми дивимося?” — це онлайн-курс для тих, хто хоче знайти своє улюблене документальне кіно».
Лектор(к)ами курсу стануть: культурна менеджерка та кураторка кінопрограм Ольга Бірзул, кінознавець, керівник кіноархіву Довженко-Центру Олександр Телюк та кіножурналіст-фрілансер Алекс Малишенко. З 13 листопада і до кінця місяця щосуботи в доступі з’являтиметься наступна лекція з курсу.
Всі лекції відбуваються українською мовою.
Трейлер курсу:
Програма курсу
13 листопада: «Нічого правдивого і все насправді: експерименти з формою» Ольга Бірзул
Кінодокументалістика, як справжня революціонерка, пройшла складний шлях боротьби за свою незалежність, усупереч традиціям, стереотипам та упередженням. Вона виросла зі звичайної хроніки та етнографічних замальовок, потрапила в тенета пропагандистів, але, зрештою, відстояла своє право на художню інтерпретацію, а не об’єктивне зображення дійсності. Ця лекція стане не тільки дороговказом у розмаїтому полі режисерських експериментів, але й на прикладі конкретних фільмів із програми 18 Мандрівного Docudays UA докладно розкаже про жанри, методи та прийоми сучасного неігрового кіно.
Ольга Бірзул – культурна менеджерка та кураторка кінопрограм. Має вищу освіту з української та англійської філології, журналістики, а також книжкового дизайну. Вивчала культурний менеджмент на програмах ЄС «Культура і Креативність» та «Developing Your Film Festival». У 2006-2013 роках працювала в українських виданнях у сфері культури як журналістка та редакторка. У 2009 році приєдналася до команди Docudays UA, де протягом десяти років була кураторкою, програмеркою та координаторкою освітньої платформи DOCU/КЛАС. З 2016 по 2018 рік координувала «See Ukraine: Docudays UA мандрує світом» – фестивальний проєкт із культурної дипломатії. У 2019-2021 роках очолювала сектор кіно в «Українському інституті» — державній установі, що налагоджує міжнародні культурні зв’язки між Україною і світом. Читає лекції з історії документального кіно та консультує кінопроєкти на різних стадіях виробництва.
20 листопада: «Документування насилля: етичне випробування у неігровому кіно» Олександр Телюк
Проблема етики в документальному кіно зумовлена його приналежністю не лише до історії кінематографу, але й до документальних медіа. І якщо різниця журналістики та документального кіно полягає в більш рефлексивному, неквапливому та авторському погляді на реальність останнього, то помітити відмінності між зразками документалістики та художніми фільмами в добу гібридизації видів та жанрів стає дедалі складніше. Проблемна точка, у якій документальне кіно все ще відрізняється від ігрового, — демонстрація сцен реального, несимульованого насильства та смерті. Звернувшись до ідей Дзиґи Вертова, Андре Базена та Сьюзен Зонтаґ, ми спробуємо поміркувати, як документалістиці вдавалося в різні часи розв’язувати проблему етичного показу сцен жорстокості та смерті на екрані.
Олександр Телюк – кінознавець, керівник кіноархіву Національного центру Олександра Довженка. Співкуратор виставок музею кіно «Довженко-Центру» під назвами «ВУФКУ: Lost & Found» (2019), «Кричати! Кликати! Горіти!» (2020), а також численних кінопоказів у межах Одеського міжнародного кінофестивалю, Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість», Міжнародного фестивалю кіно та урбаністики «86», Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA та інших. Співупорядник видань «Кіноревізія Донбасу» (2017, 2018), «Чорнобиль (не)видимий» (2017), «Антологія української кінокритики 1920-х» (2018-2021).
27 листопада: «Це все тепер історія: як неігрове кіно показує реальні події?» Алекс Малишенко
Ігрові й документальні історії мають між собою багато спільного. І там, і там ми стежимо за головними героями/-їнями, спостерігаємо, як вирішуються конфлікти, і переживаємо драматичні події. Але є одна ключова відмінність – документальні історії беруть свою силу з реальності. Це дає їм змогу бути непередбачуваними й дивувати сильніше, ніж сюжетні повороти найвигадливіших голлівудських сценаристів/-ок. Пропонуємо вам дізнатися більше про те, з чого складаються неігрові історії та як їх розповідають. А після лекції — самостійно вивчати цей неймовірний світ документалістики.
Алекс Малишенко – модератор, кіножурналіст-фрілансер. Пише для LB.ua, «Української правди», Your Art, Moviegram та інших видань. Був залучений як програмний координатор кінофестивалю Docudays UA та преселектор. Став співкуратором курсу з промоції кіно в Terrarium.
