26 березня – 4 квітня, 2021. Docudays UA IHRDFF
Інтерактивна онлайн-програма аматорських короткометражних документальних фільмів з інтерактивними субтитрами-коментарями від дослідників.
Усі фільми програми можна було переглянути на docuspace.org.
Чільне фото: кадр з фільму «Поява “камеронів”».
Архівне посилання на програму.
У чому цінність аматорського кіно? Як дивитися любительські стрічки? Чим особливий той чи інший фільм? Спеціальна інтерактивна онлайн-програма цьогорічного Docudays UA присвячена аматорській кінематографії двох країн: Шотландії, де «неофіційні» фільми стали важливим культурним феноменом, й України, де дослідницький інтерес до вернакулярного кіно зростає останні декілька років. Програмерка фестивалю Юлія Коваленко розповідає про концепцію програми.
Дистанції, що оприявнилися в нашому карантинному житті впродовж останнього року, наново засвідчили наші вразливості: що глобалізованішою є певна сфера, то більші в неї втрати. Скасовані кінофестивалі, зачинені кінотеатри, заморожені кінозйомки — кіноіндустрія по всьому світу виявилася дуже крихкою в нових умовах. Натомість нового потенціалу набули численні партикулярні практики — зокрема вернакулярне кіно.
Від коротких роликів у соціальних мережах до осмислених повнометражних фільмів, змонтованих із приватних «карантинних» відеощоденників, — відео- та кіноаматорство стало для нас важливим способом осмислити нові умови повсякдення, справитися з трагічними викликами непростого року, висловити підтримку одні одним. Маленькі камери в наших гаджетах — давно не новинка, але навряд колись раніше ця можливість робити непрофесійні зйомки себе, своїх рідних і своїх сусідів була настільки чуттєвим і потужним способом солідаризації.
У жовтні 1960 року Йонас Мекас писав у вступі до своєї традиційної колонки Movie Journal у тижневику The Village Voice, що мала назву «Про трубадурів кіно» (On Film Troubadors): «Скоро робити фільми буде так само легко, як писати вірші, — і майже так само дешево. Їх зможуть робити усі й усюди. Імперія професіоналізму та великих бюджетів хитається». Втім, майже півстоліття потому — що ми знаємо про аматорське кіно?
Зазвичай про любительські фільми ми говоримо як про щось, що втрачає цінність поза сімейним або дружнім колом. Чи то щоденникові записи, чи аматорські режисерські роботи — таке кіно здається витісненим на периферію розвинутої індустрії з її професійними освітою та спілками. Натомість саме любительство історично нерідко було свідомим жестом супротиву комерціалізації, політичного протесту, боротьби за свободи, самоідентифікації тощо.
Саме такими, незгодними з індустріалізацією кіно, були перші європейські об’єднання кінолюбителів, що почали виникати в середині 1920-х, чи перші фестивалі на кшталт Шотландського аматорського кінофестивалю, започаткованого у 1933-му. З’являлися журнали й книжки з аматорських зйомок, зручні та доступні любительські камери і плівки… Упродовж буремного ХХ століття з його трагедіями ґранд-наративів вернакулярне кіно сформувалося в цікавий феномен, що розповідає про історичні контексти й розширює кіномову не менше за шедеври великих екранів. У цьому сенсі сюжети і способи зйомок в аматорських фільмах нерідко мають вагоміше значення, ніж безпосередні кадри.
«Трубадури кіно: Шотландія і Україна» — спеціальна інтерактивна онлайн-програма, яка має на меті, з одного боку, дати слово закоханим у рухомі зображення аматорам, трубадурам, що виспівують кіно і дивляться на повсякденне життя крізь об’єктив камери, а з другого — створити можливість осмислити національні історії ХХ століття крізь призми особистих оповідей. Шотландія уособлює західний світ з його відстоюванням права на приватне життя і погляди, Україна ж несе на собі відбиток тривалого періоду, проведеного у складі Радянського Союзу з його тоталітарним режимом. Перша обраховує свою історію кіноаматорства від першої третини ХХ століття, друга ж фіксує розквіт любительського кіно у шістдесятих, коли на полиці магазинів потрапляє камера «Кварц». Врешті-решт, різні ідеологічні соціокультурні координати обумовлюють відмінні, але по-своєму прекрасні національні аматорські кінематографії.
Програма складається з двох підбірок короткометражних документальних стрічок: шотландської та української. Обидві разом охоплюють проміжок від ранніх 1940-х у Шотландії до пізніх 1980-х в Україні, фокусуючись на сутнісних узагальненнях: показові прийоми й елементи для шотландського кіноаматорства, кроки становлення українського автора-любителя — від традиційних щоденникових записів до поетичних висловлювань. Обидві підбірки створено у співпраці Docudays UA із двома запрошеними кураторами: керівником Міського медіаархіву Центру міської історії у Львові Олександром Маханцем і засновницею The Amateur Cinema Studies Network, дослідницею вернакулярного кіно, викладачкою і прокторкою коледжу Клер-гол (Кембриджський університет) Аннамарією Мотреску-Маєс. До кожного з відібраних короткометражних фільмів ми створили інтерактивні субтитри — фахові коментарі від запрошених дослідників, що поглиблюватимуть розуміння стрічки і її контексту. Упродовж перегляду фільмів цієї програми на відеоряді в певні моменти виникатимуть активні мітки — клікабельні зони, які можна ігнорувати або розгортати у текстовий коментар. Коментарі до шотландських фільмів розробили почесна наукова співробітниця Гаддерсфілдського університету й Університету Манчестер Метрополітен Гезер Норріс Ніколсон та викладач академічної підтримки у Лондонському коледжі моди при Лондонському університеті мистецтв Ґрем Спер. Українські фільми оснащені дослідницькими інтерактивними субтитрами від куратора Олександра Маханця, також низка фільмів містить спеціальні аудіокоментарі від авторів плівок.
Програма проєкту буде доступна глядачам фестивалю для перегляду на безкоштовній основі без географічних обмежень. Упродовж фестивального тижня з 27 березня по 4 квітня щодня на docuspace.org з’являтимуться нові стрічки з шотландської та української добірок, кожну з яких можна буде подивитися впродовж 48 годин.
Програму створено за підтримки Британської Ради в Україні та у партнерстві з Центром міської історії Центрально-Східної Європи.
Програмний трейлер:
Програма
Твід, реж. Дж. Ґрей, Шотландія — Великобританія, 1936, 28’
Фільм простежує плин річки Твід від витоку до моря, демонструючи галузі виробництва й традиції, пов’язані з Прикордонним краєм: сільськогосподарські практики, рибальство, виготовлення твіду, історичні абатства та святкування.
Cтрічка поєднує відео з 1936, 1938, 1943 років.
Поява «камеронів», реж. Френк М. Маршалл, Шотландія — Великобританія, 1944, 10’
У фільмі ми спостерігаємо за поштаркою Джін Камерон, яка їде по своєму ґлен-кловському маршруту на велосипеді. Цей фільм документує впровадження «камеронів» — формених штанів для поштарок. Їх назвали на честь Джін, адже вона започаткувала цей стиль, попросивши видати їй штани замість спідниці, яку за правилами до цього належало носити.
Фільм отримав високу похвалу на конкурсі Інституту кінематографістів-аматорів у 1945 році.
Будуймо правильно, Gosford Films, Шотландія — Великобританія, 1963, 15’
Триває будівництво дерев’яного рибальського човна. Спершу кресляр працює над планами, а потім чоловіки на верфі повільно вибудовують судно, починаючи з кіля. Зрештою човен виходить у море.
Фільм здобув нагороду «Золота зірка» на конкурсі Amateur Cine World.
Дай нам гол!, реж. Том Кларк, Шотландія — Великобританія, 1972, 14’
Футболіст Майк Джексон тренується з футбольними клубами «Королева півдня» та «Клайдбенк».
Фільм брав участь в аматорській секції Каннського кінофестивалю 1973 року, а також у Шотландському фестивалі аматорського кіно.
Втеча на волю, реж. Містер Коулман або Ланаркський кіноклуб, Шотландія — Великобританія, 1981, 35’
Аматорський документальний фільм про приїзд сімей в’єтнамських біженців у Керсевелл-коледж у Ланаркширі. Згодом вони оселяються у різних частинах Шотландії. У фільмі показано інтерв’ю з біженцями, де вони діляться своїм досвідом втечі з В’єтнаму та адаптації до нового життя в Шотландії.
Плівки Ґреґа, реж. Григорій Порицький, Українська РСР, 1981, 15’
У сімдесятих роках Григорій Порицький (Ґреґ) був однією із центральних постатей у львівському русі хіпі, входив до Республіки Святого Саду — молодіжного нонконформістського об’єднання, яке збиралося фактично в центрі Львова у закинутому саді Монастиря кармелітів босих. Волелюбні молоді люди слухали західний рок, займалися творчістю та влаштували кілька всесоюзних хіпі-сейшнів. Їхню діяльність розцінювали як протестну й таку, що підтримує антирадянські західні тенденції. Ці плівки Ґреґа присвячено тій компанії: квартирні вечірки, спілкування, спільні прогулянки тощо.
Без назви, реж. Юрій Кондратенко, Українська РСР, 1982, 14’
Поетично-романтичні аматорські зйомки молодої пари в саду, а також їхньої подорожі — на одній бобіні зберігалося кілька склеєних плівок з різними сюжетами. Фільм містить авторський аудіокоментар.
Прогулянки з собаками, реж. Володимир Трушкевич, Українська РСР, 1978, 13’
Маленькі, великі, кошлаті й не дуже, веселі, спокійні, злі — собаки бувають різними. Але часто вони об’єднують довкола себе цілі компанії людей і створюють гарні нагоди погуляти різними місцинами. Це просте з формального погляду документування прогулянки стає також і запрошенням осмислити довкілля. Фільм містить авторський аудіокоментар.
Welcome to Moldova, реж. Сергій Пащенко, Українська РСР, 1980, 9’
Цілком традиційні зйомки сімейної подорожі у село перетворюються на динамічне кіно про відстані. Фільмуючи сина, який тримає плакат «Welcome to Moldova», автор змінює структуру фільму й перетворює сам плакат на живий елемент оповіді. Фільм містить авторський аудіокоментар.
Син, реж. Володимир Дуда, Українська РСР, 1977, 8’
Традиційні для домашнього кіно зйомки новонародженого сина спершу осмислюються й оформлюються у документальний фільм автором Володимиром Дудою, а через десятиліття стрічка отримає ще й музичний супровід, спеціально написаний уже його дорослим сином — музикантом гурту «Плач Єремії» Юрком Дудою.
Зустрічі, реж. Ігор Козак, Українська РСР, 1982, 13’
Фільм-підглядання, народжений із прихованої зйомки зустрічі приятелів. Намовивши своїх знайомих розіграти друзів, з якими режисер домовився про зустріч на вільнюському вокзалі, він винаймає таксі, щоб зняти свій кіноексперимент, сидячи у машині. Фільм містить авторський аудіокоментар.
Дерево, реж. Віктор Кизима, Українська РСР, 1987, 9’
Фільм відзнято на аматорській кіностудії в Кіровоградській області. Його автор — місцевий активний кіноаматор Віктор Кизима. Це портрет народного майстра, який після роботи присвячує себе улюбленій справі. З одного боку, це цілком традиційна для соцреалізму форма зображення робітника, з другого — романтичний образ сільського життя у гармонії з природою і соціалістичною дійсністю.
Професія — реставратор, реж. Лілія Волкова, Українська РСР, 1986, 15’
Фільм відзнято на аматорській кіностудії в Кіровоградській області. Його автор — місцевий активний кіноаматор Віктор Кизима. Це портрет народного майстра, який після роботи присвячує себе улюбленій справі. З одного боку, це цілком традиційна для соцреалізму форма зображення робітника, з другого — романтичний образ сільського життя у гармонії з природою і соціалістичною дійсністю.Фільм, знятий працівницею Львівської картинної галереї, оповідає про реставратора, який майже рік працює над іконою ХV століття. Це важливий сюжет для локального львівського контексту — а разом із тим історія про плин часу і тривалість роботи над невеличким твором.
Мої вихідні, реж. Орест Бачмага, Українська РСР, 1978, 14’
Орест Бачмага — унікальний кіноаматор і митець. Окрім фільмів, він власноруч створював кінокамери та проєктори. Основні його стрічки — це документація природи та довкілля. «Мої вихідні» — це ювелірна технічна робота з плівкою і винахідлива поетична оповідь про свободу.
Також до програми: дискусія «Трубадури кіно: архівація й актуалізація аматорських фільмів»
