TikTok як нова форма есеїстики.
The Rise of Film TikTok, авторка @kikikrazed, США, 2020, 13’58’’
У своїй чудовій статті, присвяченій історії і формам відео-есеїстики, Олександр Телюк ретроспективно звертається до жанрових витоків у документальному кіно 1920-1930 роках і фільмах-колажах 60-х років, виокремлюючи в них зокрема роль колекціонування і складання своєрідної фільмотеки, і аж до своєрідної (ре)актуалізації аудіовізуальних есеїв на початку 2010-х із тогочасним виявленням крихкості трекерів як великих віртуальних архівів. Кінокритичне переосмислення і архівістське колекціонування, зберігання – дві важливі, чи навіть невід’ємні складові відео-есею як жанру. Невикористані кіноплівки, записи з вуличних камер спостережень, телепередачі і реклама, ролики із соціальних мереж, і звісно ж, окремі плани, прийоми, образи з фільмів – всі ці атомизовані елементи стають головним матеріалом для відео-есеїстики.
У 2019-му британський критик Чарлі Лайн випустив відео-есей Criticism in the age of TikTok для Sight & Sound після відвідування Мельбурнського міжнародного кінофестивалю, де він виступав ментором для молодих австралійських кінокритиків, натомість вони – відкривали для нього можливості популярної переважно серед покоління Z соціальної мережі TikTok.
Кейлін Мідоус (kikikrazed), студентка коледжу Ітаки (Нью-Йорк), також досліджує у своєму есеї TikTok – втім детальніше зосереджуючись на здатності цього медіа стати новою формою есеїстики завдяки своїм алгоритмам і інструментам монтажу.